Відколи волося втратило форму вітру
Відколи якийсь божевільний проголосив свій культ
Відколи ми з кілометрів перевели рахунок на літри
Відколи Че сказав: не здавайся – а протестуй
Відколи хтось залишив недопитим стакан кока-коли....
Я давно вже кохаю тебе. І не можу згадати відколи.

За те що втрачаєш глузд платиш порозумінням.
За те що літаєш вночі маєш виповзатись удень
За те що мала необережність врости у тебе корінням
За те що боялася видихнути із набухлих до болю легень
За те що перетворила тіло своє на ніщо...
Я давно вже кохаю тебе. І не питай за що.

Коли хтось давить на плечі силою десяти плит
Коли мізки воліють ізсохнути аніж думати лише тебе
Коли руки тягнуться до анальгіну бо вже неможливо болить
Коли дівчинка з радісним поглядом прямує в свій 1-ий Б
Коли на моїй справі стоятиме штамп «Божевільна»...
Я давно вже кохаю тебе. І боюсь зізнатись як сильно.

Честно признаюсь, большое усилие совершила, чтоб прочесть.
Но уже на 2-3 строчке так увлеклась музыкой стиха и эмоциями, что перестала замечать, на каком языке.

Не бойся признаться, по крайней мере себе.

VoJl4ica

спасибо ) ... ну ты же знаешь. эххх...))) не буду бояться. в страхе нет ни грамма смысла!

понравилось!! честно...?! только после он-лайн переводчика..)
/надеюсь, смысл не искажен/

))) спасибо за такое внимание! интересно, что же вам выдал переводчик... пойду-ка следственный эксперимент проведу! )
еще раз спасибо!